Цей фільм я обрала для перегляду за проханням 9-го класу, коли ми на уроці вивчали типи країн за економічною системою. Як ми бачимо, фільм знімали під суворим наглядом, звісно багато чого є постановкою (автор про це попереджає, тут він не мав права знімати за своїм сценарієм або знімати, як звичайне документальне кіно). Але, як на мене, він зняв все ж таки справжній документальний фільм, адже реалії життя в цій країні — це вдавання щасливого життя і постійна брехня: влада нав’язує людям, що вони живуть добре, люди вдають, що вони вірять. Я думаю, вони розуміють, що в їхній країні не все ідеально, але думати інакше — це злочин. Фільм показує, що сказати щось не за сценарієм усі люди, навіть діти, бояться. Автору навіть вдалося показати те, що йому заборонили — показати справжнє життя в цій країні. Думаю, що люди тамі настільки мало знають про сучасне життя у світі, що вони навіть не помітили, що режисер зняв «заборонене»: «культ президентів», холодну школу, бідну квартиру (якщо враховувати, що в столиці живуть тільки обрані), старий громадський транспорт, відсутність сучасної техніки, заляканих працівників заводу і фабрик, які вдало підіграють сценарію, відсутність розваг для дітей.
У променях сонця
У променях сонця
Фільм про досконале життя в досконалій країні. Він розповідає про те, як багато зусиль доводиться докладати корейцям, аби цей ідеальний світ запрацював. Як кожен громадянин Північної Кореї готовий віддати за нього життя. Як дівчинка – дочка зразкових батьків, що працюють на зразкових фабриках – навчається у взірцевій школі. Сім’я мешкає в бездоганній квартирі в середмісті столиці Північної Кореї. Дівчинка збирається вступити в дитячий союз, аби стати частиною ідеального суспільства, яке живе під вічним сяйвом променів сонця – символу великого народного вождя Кім Ір Сена.
Режесер
Віталій Манський
Народився 1963 року у Львові (УРСР), є одним із найвідоміших сучасних російських документалістів і продюсерів. Його перша кінематографічна робота побачила світ у 1989 році. Відтоді він створив більше 30 фільмів, які демонструвалися на кінофестивалях по всьому світу та отримали декілька нагород. Є одним із засновників національної премії «Лавровая Ветвь», яку присуджують за найкращі російські документальні фільми, та президентом щорічного Московського фестивалю документального кіно «Артдокфест».
