У променях сонця

106 хв
Росія, Латвія, Німеччина, Чехія, Північна Корея
Тоталітарні режими Права дитини Громадянин/-ка і держава

Для кого:

Освітяни Учні Студенти Активісти / громадські організації Журналісти

У променях сонця

Фільм про досконале життя в досконалій країні. Він розповідає про те, як багато зусиль доводиться докладати корейцям, аби цей ідеальний світ запрацював. Як кожен громадянин Північної Кореї готовий віддати за нього життя.  Як дівчинка – дочка зразкових батьків, що працюють на зразкових фабриках – навчається у взірцевій школі. Сім’я мешкає в бездоганній квартирі в середмісті столиці Північної Кореї. Дівчинка збирається вступити в дитячий союз, аби стати частиною ідеального суспільства, яке живе під вічним сяйвом променів сонця – символу великого народного вождя Кім Ір Сена.

Режесер

Віталій Манський

Народився 1963 року у Львові (УРСР), є одним із найвідоміших сучасних російських документалістів і продюсерів. Його перша кінематографічна робота побачила світ у 1989 році. Відтоді він створив більше 30 фільмів, які демонструвалися на кінофестивалях по всьому світу та отримали декілька нагород. Є одним із засновників національної премії «Лавровая Ветвь», яку присуджують за найкращі російські документальні фільми, та президентом щорічного Московського фестивалю документального кіно «Артдокфест».

Film poster
Films shorts
Films shorts
Films shorts
Films shorts
Films shorts
Films shorts

Цей фільм я обрала для перегляду за проханням 9-го класу, коли ми на уроці вивчали типи країн за економічною системою. Як ми бачимо, фільм знімали під суворим наглядом, звісно багато чого є постановкою (автор про це попереджає, тут він не мав права знімати за своїм сценарієм або знімати, як звичайне документальне кіно). Але, як на мене, він зняв все ж таки справжній документальний фільм, адже реалії життя в цій країні — це вдавання щасливого життя і постійна брехня: влада нав’язує людям, що вони живуть добре, люди вдають, що вони вірять. Я думаю, вони розуміють, що в їхній країні не все ідеально, але думати інакше — це злочин. Фільм показує, що сказати щось не за сценарієм усі люди, навіть діти, бояться. Автору навіть вдалося показати те, що йому заборонили — показати справжнє життя в цій країні. Думаю, що люди тамі настільки мало знають про сучасне життя у світі, що вони навіть не помітили, що режисер зняв «заборонене»: «культ президентів», холодну школу, бідну квартиру (якщо враховувати, що в столиці живуть тільки обрані), старий громадський транспорт, відсутність сучасної техніки, заляканих працівників заводу і фабрик, які вдало підіграють сценарію, відсутність розваг для дітей.

Маргарита Островская,
модераторка кіноклубу Docudays UA молодіжного хабу BULB