У мене самого був такий випадок: я в супермаркеті побачив маленького хлопчика сусіда. Я добре знав його батьків та коло спілкування, бачив, хто до них ходив у гості. І тут цей хлопчик ходить по магазину зовсім з незнайомим для мене чоловіком. Добре, що у мене був телефон його батьків та я їм подзвонив і поцікавився, де їхній Сашко. А вони кажуть, що грає у дворі з друзями… «Та ні, схаменіться! — кажу, — Він ходе по магазину поряд з незнайомим чоловіком, набирає у кошик чіпсів, сухариків!» Добре, що все обійшлося тоді. Батьки за 5 хвилин забрали свого сина, а незнайомець миттєво зник. Зараз я розумію, що цей випадок був не просто так. Куди б він його повів? Що б було з хлопцем. Ми не повинні проходити поруч просто так. Треба завжди бути насторожі.
Раби
Раби
«Усіх нас викрали: маму, батька, сестру та мене. Потім батьків убили, а нас із сестрою розлучили. Мені було п’ять, – розповідає Абук стишеним голосом. – Я залишилася в одного з викрадачів, щоб доглядати його кіз.» «Раби» – це фільм про дев’ятирічну Абук та п’ятнадцятирічного Мачік. Суданська міліція, яку фінансує уряд, забрала їх, як і тисячі інших дітей, у рабство. Через деякий час дітей звільнив Комітет протидії викраденню жінок та дітей (CEAWC), що його очолює Джеймс Аґуер. Сюжет фільму «Раби» заснований на інтерв’ю 2003 року. Це друга спільна робота Давіда Ароновіча та Ханни Хейльборн (дизайн – Матс Йогансон, Acne JR) про дітей, котрі опинилися у скрутних життєвих ситуаціях.
Режисерка
Ханна Хейльборн
Ханна Хейльборн народилася у Ґульдсмедсхюттані (Швеція) 1968 року. Вивчала кінематографію у Стокгольмі та Нью-Йорку. Працює як режисер-постановник, консультант із написання сценаріїв та лектор-мистецтвознавець.
Режисер
Давід Ароновіч
Давід Ароновіч народився у Стокгольмі 1964 року. Після навчання у Національній кіношколі в Лодзі створив кілька документальних стрічок для Шведського інституту кінематографії та шведської телерадіомовної компанії SVT. Співзасновник компанії Story AB.
