Дискусія вимагає від модератора певних навичок управління, а особливо складно не дати обговоренню «згаснути», коли учасникам стає нецікаво або в кіноклубі відбувається певне «затишшя». Для підтримки протягом усього часу активності обговорення існують певні таємниці або ми називаємо їх «поліна, що не дають згаснути», тобто спеціальні прийоми активізації дискусії. Тож хочемо дати кілька порад модераторам кіноклубів.
У структурованих дискусіях нерідко є можливість дати чітку й однозначну інструкцію про те, як організувати бесіду. Інструкцію слід давати чітко, однозначно, у простих формулюваннях. Наприклад, при пошуку вирішення конкретних проблем, це можуть бути правила мозкового штурму. Мозковий штурм – це методичний прийом, застосування якого сприяє розвитку вищого рівня мислення, допомагає знаходити нові рішення через вияв індивідуальних здібностей кожного, спонукає до розвитку творчості, критичності, вчить застосовувати знання на практиці. Його алгоритм такий:
- виклад проблеми ведучим дискусії;
- генерування учасниками максимального числа варіантів рішень без їх критичної оцінки;
- критична оцінка запропонованих варіантів;
- вибір найбільш гідного або ефективного з них.
При традиційних формах управління (наприклад, групою) модератор спонукає виконувати власні інструкції і розпорядження, але під час роботи в кіноклубі організатор повинен поєднувати в собі не тільки функції керівника, лідера, але й учасника групової динаміки.
Демонстрація моделей поведінки, що очікуються від учасників
Ведучий часто виступає в ролі еталонного учасника, навчання відбувається значною мірою шляхом спостереження та перейняття. На нашу думку, саме в такому ключі слід розуміти відому фразу про те, що інструментом роботи модератора є його особистість. Якщо ж ведучий сам систематично демонструє неконструктивні моделі поведінки (підвищує голос, не слухає учасників та ін.), важко очікувати плідної дискусії.
Інформування
Ведучий розкриває перед учасниками будь-які факти, наводить приклади зі свого життєвого досвіду, викладає наукові знання щодо запропонованих на кіноклубах питань. Кінопокази дуже часто включають такі види роботи, як інформаційні блоки та міні-лекції. Для проведення кіноклубів ми часто готуємо презентації, в яких міститься інформація про режисера, особливості роботи документалістів, про справжніх героїв фільму та ін.
Аналіз, інтерпретація подій, що передаються у фільмі
Ведучий може виступати в ролі експерта та коментувати, що відбувається у фільмі, з опорою на наявні у нього спеціальні знання, або ж стимулювати учасників до самостійного аналізу. Зазвичай велика частина обговорення будується на роботі з почуттями, і цей вид діяльності ведучого важливий тим, що підключає до роботи також і ресурси мислення.
Для підтримки «вогню» дискусії, особливо на тому етапі, коли питання, аргументи, здавалося б, вичерпані, модератору може бути рекомендовано використовувати прийоми емпатії. Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини, здатність щиро відчути героя фільму. Існує широкий діапазон проявів емпатії. На одному полюсі знаходиться позиція повного занурення у світ почуттів іншої людини. Таку емпатію називають афективною, або емоційною. Інший полюс займає позиція більш абстрактного розуміння переживань героя фільму без значного емоційного занурення в них. У зв'язку з цим розрізняють такі ступені емпатії: співпереживання (коли людина відчуває емоції, повністю ідентичні спостережуваним), співчуття (емоційний відгук, спонука надати допомогу), симпатія.
Робота з героєм або персонажем фільму – це можливість учасникам кіноклубу «відчути» проблематику фільму зсередини, поглянути на неї з іншої точки зору. Наприклад, при демонстрації фільму «Відкритий доступ» ми знайомимося з п’ятьма героями. Кожен із них демонструє особливий власний стиль поведінки. Учасникам пропонують визначитися: поведінка якого з цих героїв їм ближча, аргументувати свій вибір. Такий прийом найнадійніший, оскільки вірогідність вибору всіма учасниками одного героя фільму мала. І як результат дискусія «спалахне» з новою силою.
Також перевіреним прийомом є робота з коментарями до фільму. Знайти коментарі, що демонструють протилежні точки зору, не важко. В інтернет-просторі велика кількість форумів, соціальних мереж та спеціалізованих сайтів. Ведучий заздалегідь готує коментарі, вони можуть бути запропоновані учасникам кіноклубу у вигляді слайда презентації або як роздавальні матеріали, або виписані на дошку/фліпчарт. Якщо дискусія починає «згасати», запропонуйте учасникам ознайомитися з «інтернет-думками». Наприклад, коментарі до фільму «Путінські ігри» (режисер Олександр Гентелев):
1. «Досить нудний фільмець!! та й нічого нового, корисного я не дізнався. Скажімо, фільм для тих, хто життям своєї країни сильно не цікавиться і багато чого не розуміє».
2. «Ізраїльський єврей питає російського єврея, що він думає про "Олімпіаду-2014" – відповідь передбачувана, якщо питати Нємцова. Яка цінність може бути на думці політичного невдахи? Я поставив "1" – менше просто не було».
3. «Уже понад 20 років цей режисер живе за межами Росії, однак продовжує документувати "історію хвороби" батьківщини. Загадкова матерія нинішньої російської реальності конкретніше помітна здалеку. Зблизька її не завжди вдається роздивитися й оцінити належним чином. "Путінські ігри" нагадують ракету далекої дії, що вилетіла "звідкись" і з максимальною точністю вразила одну з найболючіших недуг російського суспільства».
Обговорення коментарів дасть новий виток дискусії, де буде відкрито не лише думки авторів, а й розуміння того, хто або що стоїть за думками. Модератор може також запропонувати учасникам вибрати те висловлювання, з яким вони солідарні, але обов'язково пояснити, чому.
Як ми бачимо, модерація дискусії – досить складний процес, але при певному досвіді й володінні секретами керування обговоренням, ведучий може легко подолати всі труднощі і перетворити кінопоказ на яскраву подію.
Текст:
Валентина Потапова,
експерт-методист проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA».
