Народження нового кіноклубу - це завжди особлива подія. Модератори опановують величезну кількість нової для себе інформації, ретельно готуються до показів, можливо, долають певний острах, але результати переконують, що ці зусилля були того варті.
«Показ проводили вперше, хвилювалися, але були приємно здивовані активністю та зацікавленістю учасників. Глядачі із захватом дивилися фільм, співпереживали героям», – поділилися враженням від дебюту в ролі модераторок Тетяна Гошовець та Юлія Давидюк з кіноклубу при Покалівському ліцеї на Житомирщині. А їхні земляки, перші глядачі нового кіноклубу із Лугинів Коростенського району, поділилися своїми очікуваннями: «Сьогодні у нашому закладі освіти відбулося відкриття кіноклубу для дітей та дорослих. Це чудова нова локація, що об’єднає однодумців у нашому селищі».
Фото з відкриття кіноклубу «Ракурс»
«Перші мої враження від усього – це щось цікавеньке», – написала одна з учасниць відкриття кіноклубу «Ракурс» при Центрі позашкільної освіти міста Чорноморська. Погодьтесь, отримати таку оцінку з вуст підлітка – це не абияке визнання. Модераторка Юлія Кавун перетворила відкриття кіноклубу на шоу в найкращих традиціях кіноіндустрії. Музичні виступи, урочисте перерізання червоної стрічки і навіть червона доріжка, якою всі учасники відкриття кіноклубу пройшли до глядацької зали, дозволили юним глядачам відчути себе справжніми «зірками». Для свого першого показу Юлія Кавун обрала фільм «Готель 22». «Мені сподобався фільм, він дійсно важливий для нас усіх. Ми говорили про права людини і кожен зміг взяти для себе щось нове із цієї розмови», – такі висновки із зустрічі зробили її учасники.
Бажання піднімати важливі теми і долучатися до змін у своїх громадах для багатьох модераторів стали стимулом відкриття кіноклубу. Євгенія Котькало, модераторка кіноклубу при Миколаївському Центрі позашкільної освіти на Сумщині, так розповіла про мотиви свого рішення: «Мені було достатньо одного показу, щоб закохатися в документальні фільми з подальшим їх обговоренням. Я впевнена, що можу залучити широку аудиторію до відвідування клубу, і вірю, що документальне кіно може об’єднати громаду спільною діяльністю, згуртувати її, навчить слухати та чути співрозмовника. Можливо, це звучить пафосно, але я хочу започаткувати процес перетворень у своїй громаді і показати, що молодь для нас дійсно важлива».
Вже під час перших показів модератори-початківці пересвідчилися у тому, що документальне кіно справді має потужний вплив на глядачів і дає їм силу прагнути і домагатися змін. Ольга Коваль, модераторка кіноклубу «Янтар» з Новояворівська на Львівщині, поділилася враженнями глядачів після перегляду фільму «Євромайдан SOS» з альманаху «Енциклопедія Майдану»: «На таких фільмах варто виховувати нові покоління українців, адже на нас чекає ще чимало викликів. Колись у майбутньому за допомогою таких фільмів нові покоління вивчатимуть історію України».
А у Городку, ще одному місті на Львівщині, провела свій перший показ Юлія Дурбак. Фільм «Мова» переглядали як місцеві мешканці, так і переселенці, котрі вимушено покинули свої домівки через війну. Трепетна і щемна розмова про мову об’єднала глядачів і глядачок з Городка, Житомира, Краматорська. А глядачка п.Неля зі Слов’янська під час перегляду в одному з кадрів фільму впізнала свого вчителя. Такі моменти глибоко зворушують і залишаються у пам’яті назавжди.
Деколи переселенці, які виїхали із зони бойових дій, під час показів проводили аналогії між життям героїв і своїм життям. Ось такий відгук залишила глядачка кіноклубу після перегляду фільму «Зламані гілки» про єврейську дівчинку Міхаль, яку батьки саму відправили з фашистської Німеччини у довгу подорож шукати у світі безпечніше місце: «Цей фільм дуже близький мені, бо я себе почувала майже, як Міхаль. Тільки вона поїхала без батьків, а ми виїхали з братом, мамою і татом з Маріуполя. Ставлю себе на її місце і уявляю, що мої батьки залишилися там, - і мені хочеться кричати. Правильно сказали після показу, що треба пам’ятати історію, аби не повторити її. Вона, на жаль, повторюється. Тільки тепер геноцид відбувається у нас».
Фільми «Зламані гілки» і «Безголосся» – про людей, які постраждали від Глокосту, – стали лідерами показів у нових кіноклубах. Їх подивилися у кіноклубах Docudays UA при ГО «ОТГ для нас», при Саджавському ліцеї, при Охтирському міському краєзнавчому музеї та онлайн-медіа «Фундамент» , при Благодійній громадській жіночій організації «Нитка Аріадни» та при Ківерцівському краєзнавчому музеї. Так нові кіноклуби долучилися до вшанування пам’яті жертв Голокосту, який традиційно відзначається в усьому світі 27 січня. Після перегляду фільму «Безголосся» одна з глядачок поділилася: “Я пам’ятаю, що у школі ми майже нічого не чули про Голокост. Є історичні моменти, про які ми досі не знаємо. Ми й досі не знаємо усіх імен людей, які були знищені» .
Навчитися не мовчати, говорити про трагічні події, помічати порушення прав людини і вчитися боротися за людські права – це ті завдання, які ставлять перед собою нові кіноклуби Мережі DOCU/CLUB.
Перші кінопокази не у всіх дебютантів відбулися легко і без труднощів. Скажімо, робота модераторки кіноклубу «ПроКачай Себе» Альони Марченко переривалася через тривогу та відключення світла. А її колега Ольга Яневич-Федишина з кіноклубу при ГО «Батьківська ініціатива міста Хмельницького» через тривогу була змушена проводити показ у сховищі. Але це не зупинило ні модераторів, ні глядачів.
Зважаючи на те, що в колекції Мережі DOCU/CLUB понад 140 документальних фільмів світового рівня, попереду у нових кіноклубів - цікава, активна та плідна робота. Зустрінемося на переглядах!
Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
