Ініціаторка події, заступниця директора та керівниця кіноклубу Docudays UA Марина Масютіна наголосила:
«Карантинні обмеження посилили виклики, які стоять перед закладами освіти України. Ці виклики актуальні і для закладів освіти Бердянська, а особливо для закладів позашкільної освіти. Приклад неформальної освіти в Європі свідчить, що якісна освіта в закладі позашкільної освіти можлива і за суттєво меншої кількості занять офлайн. Але це вимагає грамотного застосування онлайн-технологій із відповідними методичними підходами, що забезпечують ефективне поєднання безпосередньої та опосередкованої форми взаємодії вихованців та педагогів у вигляді змішаного навчання. Це поєднання навчання офлайн та онлайн у різних пропорціях.»
Організатори заходу підготували добірку з 12 стрічок про права людини для дитячої аудиторії. Усі перегляди відбувались онлайн, щоб не порушувати карантинні обмеження. До участі запросили гуртківців середнього та шкільного віку. З усіх колективів закладу: «Дебати», «Юн прес», Ансамбль «Сонечко», Ансамбль «Марлен», «Говоримо польською», Ансамбль гітаристів, ізостудія «Фантазія» та театрального гуртка.
Деякі з вихованців уперше брали участь у подібному заході, тож емоцій було багато.
«Ми переглянули документальний фільм «Лізо, ходи додому». Стрічка хоч і здається спокійною, але дивитися її неможливо без внутрішньої напруги. Мені фільм сподобався тим, що зачіпає актуальні проблеми нашого часу, що стосуються прав дітей. У світі є мільйони сімей з такими проблемами, і про них треба говорити, щоб у малечі був шанс вирости нормальними членами суспільства й жити щасливим життям,» - розповіла Поліна Зайцева, вихованка гуртка «Психологічні студії».
«Найбільше мою увагу привернули «німі сцени», де ніхто нічого не розповідав, але через образи, якісь події або предмети ми розуміли сенс і навіть могли знайти щось своє. У цілому фільм у мене викликав шок і жах: в яких страхітливих умовах живе бідна дитина, як на ній зриваються батьки, вона живе в якомусь хаосі. Дівчинка щодня тікає з дому, щоб елементарно побути в тиші, і не хоче повертатися, бо їй страшно. Але навіть у такій безпросвітній безвиході вона живе своєю мрією і намагається її здійснити. Для мене це також є показником, що яким би не було твоє життя, не припиняй мріяти і роби щось для здійснення своїх мрій», - додала дівчина.
«Сьогодні ми дивилися фільм «Булер» та розмірковували на тему цькування у громадських місцях. Обговорення розширило мої знання та допомогло краще зрозуміти проблему. У стрічці справжні відеореакції дорослих (батьків, адміністрації школи, учителів) на агресивну поведінку дітей по відношенню до інших. Фільм вчить, у випадку булінгу, не мовчати, розповідати про це, а також не применшувати свої проблеми. Я проти насилля у будь-якому прояві. Це псує життя та ментальне (іноді і фізичне) здоров’я людині та розповсюджує «отруту» серед спостерігачів. Я ніколи не здійснювала насилля та не була його жертвою, чому я дуже рада!!», - розповів Оздемір Дерія, вихованец гуртока «Дебати».
«Цей тиждень у Центрі дитячо-юнацької творчості імені Євгенії Руднєвої присвячений перегляду документального кіно. Вихованці ансамблю дивилися документальну стрічку «Джованні та балет на воді». Це фільм про мрію дитини та шлях до досягнення цієї мрії. Наполегливі тренування та мотивація допомогли хлопцю досягнути мети. Дякуємо організаторам за те, що ми не просто переглядали кіно та аналізували, а працювали в командах, обговорювали, готували питання, відповідали….Вихованцям та мені особисто дуже сподобалось!», - зазначила Олена Шинкаренко, керівник ансамблю «Сонечко».
Проєкт «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!» фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.
Авторка тексту: Марина Масютіна
