Перегляд стрічки «Євромайдан. Чорновий монтаж» відкрив серію спеціальних подій у новому просторі. Захід був організований у форматі виїзного кіноклубу Мережі DOCU/CLUB. Його модерувала Марія Цип'ящук, координаторка громадської приймальні УГСПЛ в м. Рівному, викладачка Національного університету «Острозька академія» та керівниця кіноклубу «Права людини крізь обʼєктив» мережі DOCU/CLUB. До участі в обговоренні фільму долучилася Людмила Янкіна — керівниця проєктів Центру прав людини ZMINA, яка під час Майдану координувала мережу волонтерів/-ок та була медсестрою, та Андрій Преподобний, який на той час працював слідчим у міліції, але відкрито підтримував Євромайдан. У фільмі «Євромайдан. Чорновий монтаж» 10 українських режисерів та режисерок спільно створили емоційний портрет Майдану - від початку протестів до кривавої розв’язки Революції Гідності. Цей фільм пробуджує спогади серед учасників та учасниць подій і допомагає відчути атмосферу, яка панувала у центрі Києва, тим, хто не брав безпосередньої участі у зимових протестах 2013-2014 років. Як сказала Людмила Янкіна, «для багатьох людей до Майдану права людини існували у паралельному світі. Але після перших побиттів ці питання стали визначальними. З’явилося усвідомлення, що ми повинні зробити пріоритетом захист прав людини, базових свобод, людської гідності, щоб ніхто не міг ось так безкарно зазіхати на людські життя. Якщо ми не зробимо цього, то, зрештою, втратимо все». Людмила розповіла, що працювала у бізнесі, активно волонтерила, а під час кривавого розгону Майдану згадала про свій диплом медсестри і надавала активну допомогу пораненим. Події на Майдані спричинили разючі зміни і в житті Андрія Преподобного, якому довелося стояти по обидва боки барикад. За службовим обов’язком він стояв у шеренгах правоохоронців, а у вільний від роботи час приходив підтримувати протестувальників: «У листопаді я працював на посаді слідчого одного з управлінь, куди доставляли, в тому числі, і затриманих на Майдані. Я, чесно кажучи, не особливо цікавився на той час політикою. Але перші побиття учасників протесту спричинили у мені внутрішній перелом. У перший же день я вийшов на Михайлівську площу. Різні випадки були. У фільмі показували КМДА. Ми з друзями купували і передавали туди продукти. А через деякий час я стояв у повній екіпіровці у дворі цієї будівлі, і в мій бік летіли усілякі важкі предмети. Це було важко сприймати. Я ж у формі – і не можу підійти і пояснити протестувальникам, що підтримую їх».
Андрій переконаний, що Майдан призвів до глибинних змін у свідомості багатьох людей: «Для себе тоді чітко зрозумів, що не буду жити, як раніше, зрозумів, що для мене є цінним. Я і до цього часу відстоюю ті цінності, які проросли по-справжньому саме у ті дні». Під час обговорення фільму модераторка Марія Цип’ящук звернула увагу глядачів на те, наскільки різні за віком, освітою, життєвим досвідом люди брали участь у боротьбі. Адже фільм показує не лише прибічників ідей Майдану, але й тих, хто сумнівався, хто підтримував протилежну сторону. Про особливу атмосферу прийняття і підтримки говорила під час обговорення Людмила Янкіна:«Це такий феномен, який складно описати. Ти просто обіймаєшся очима з чужими людьми. Знаходиш очима у натовпі людину, і розумієш, що вона - одна зі «своїх”. Сотні людей, абсолютно не домовляючись, діяли заодно: привозили дрова, закуповували мішки, носили продукти і розчищали від льоду дороги. Ця синергія була відчутна і помітна з перших днів. Це було велике тренування, яке допомагає нам зараз. Організований хаос Майдану врятував нас тоді й рятує сьогодні, я впевнена в цьому». Марія Цип’ящук наголосила на тому, наскільки у ретроспективі змінюється оцінка масштабів тих зрушень у нашому житті, які спричинив Майдан: «Тепер ми знаємо, коли розпочалася війна, - не з окупації Криму, частини Донецької та Луганської областей. Вона почалася з подій на Майдані. Такі фільми допомагають зберігати розуміння цілісності цих передумов».
Після перегляду фільму та виступів запрошених гостей глядачі та глядачки також мали змогу долучитися до обговорення. Одна з глядачок подякувала творцям фільму:«Коли був Євромайдан, я навчалася у Запоріжжі, була студенткою 2-го курсу. Ми ходили на євроходу до обласної адміністрації, підтримували протестувальників, але лише цього року я зрозуміла, що означали ті події для нашої країни. Я зрозуміла, що тоді все тільки розпочалося. Дякую за такі фільми. Наступні покоління будуть їх дивитися і зможуть відчути, як ми проживали ці події». Глядач Вадим додав: «Тим, хто брав участь у подіях на Майдані, здається, що історію Революції Гідності знають усі. Ці спогади неможливо викреслити з пам’ятіі ми думаємо, що знання про ці героїчні й трагічні дні є очевидними. Але правда у тому, що підростає молоде покоління, для якого це все - глибока історія. Правильно говорили під час обговорення, що є великий ризик забування та переписування історії. Думаю, що саме такі фільми розповідають про Майдан краще і правдивіше, ніж «сухий» шкільний підручник». Володимир Волощук, головний редактор DTF Magazine по завершенні показу поділився своїми враженнями: «Це наш перший спеціальний показ у «Модулі тимчасовості». Для нас було важливо, щоб глядачі прийшли на подію. Вони залишалися до закриття метро –і це для мене головний показник залучення та зацікавленості аудиторії. Обговорення фільму наштовхнуло мене на ідею провести впродовж цих трьох місяців роботи МОТ панельні дискусії, щоб обговорити контекст нашої короткострокової пам’яті. Бо від 2014-го року минуло не так вже й багато часу, і це те, що ми хотіли б фіксувати у нашій пам’яті. Тож маємо імпульс до продовження цієї серії показів. Це подія, яка породила кілька нових ідей». Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
