Подію було організовано до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насилля стосовно жінок, який відзначають 25 листопада. Показ відбувався в PinchukArtCentre, лаунж-залі кав’ярні OneLoveCoffee, та зібрав переважно молоду аудиторію.
Обговорення розпочалося з питання про головну героїню та умови її життя – чи захищена сама Сампат Пал від агресії з боку людей, які чинять насильство над жінками? Відомо, що за рухом «Рожева банда» (саме таку назву має організація в оригіналі) стоїть понад 270 тисяч людей. Тож масовість разом з камерами знімальної групи італійської режисерки, вочевидь, аргумент для нападників поводитися в межах закону. Утім нам невідомо, що стається після того, як сторонні спостерігачі та спостерігачки полишають зону конфлікту та Сампал разом зі своїми підопічними залишаються сам на сам з традиційним укладом, що дозволяє знущатися над жінками та виганяти їх з дому.
Однак оманливо вважати, що подібне ставлення до жіноцтва – далека від наших реалій історія. Галина Соколова, співзасновниця організації «Бішкекські феміністські ініціативи», наголосила, що дискримінація в багатьох традиційних суспільствах для дівчат розпочинається ще в дитинстві. Зокрема, киргизькі жіночі імена в перекладі означають «вистачить», «не пощастило» тощо, у країні великий відсоток ранніх шлюбів, які укладаються одразу після школи. За словами експертки, киргизьске суспільсво часто толерує насильство стосовно жінок. Через стереотипні установки заяву до поліції подати важко. Зрештою, насильники часто просто відкуповуються від покарань, а бідне населення здебільшого погоджується на такі умови. Нещодавнє вбивство дівчини на ім`я Бурулай у відділку поліції набуло широкого розголосу та змусило підняти публічну хвилю критики щодо антигуманної та жорстокої традиції викрадання нареченої.
В Україні жіноцтво теж не має законодавчого захисту від насильницьких дій. Оксана Покальчук зауважила, що Amnesty International так і не вдалося переконати наш уряд ратифікувати Стамбульську конвенцію, оскільки посадовці побачили загрозу в слові «ґендер». Також у публічному просторі активізувалися популістські організації на кшталт сестринства св. Ольги, які намагаються заробити собі бали на тлі складних питань фемінізму.
Також, за зауваженнями експерток, український контекст має тісний зв’язок з подвійними стандартами радянських часів. Коли жінка була зобов’язана працювати на роботі й після повернення мала заступати на «домашню зміну». Тож для наших реалій позитивними зрушеннями будуть розподіл обов’язків, збільшення відсотка жінок у армії й керівництві та, звісно, закони, що захищають жінок від домашнього насильства, яке не є приватною справою, а таким самим протиправним злочином.
Глядачки та глядачі також звернули увагу на парадокс фільму «Рожеві сарі». Зокрема, Сампат Пал намагалася повернути жінок, яких вона захищає, під один дах з агресором. І загалом, у стрічці зафіксовано високий рівень побутового насильства в індійському суспільстві. Побої та ляпаси – звичний фон людських стосунків, що з’являються на екрані. Навіть більше, головна героїня також відповідає насильством на насильство. Експертки зауважили, що в критичній ситуації, коли решта методів не діють, подібний сценарій може мати тимчасове застосування. Утім насильство завжди породжує лише насильство, тому важливо думати про альтернативні цивілізовані та мирні методи подолання проблеми дискримінації.
Фото – архів PinchukArtCentre та кіноклубу Docudays UA при Центрі інформації про права людини.
