На заходах кіноклубів Docudays UA ми не лише показуємо кіно. Важливою складовою є зустрічі з експертами, представниками дискримінованих груп та обговорення проблем у сфері прав людини в Україні.
Про одну з таких зустрічей за участі спеціального гостя написала модераторка рівненського кіноклубу Docudays UA «Права людини крізь об’єктив» Марія Цип'ящук.
У п’ятницю, 14 жовтня, у приміщенні InfoHub ми переглядали фільм «Коли-небудь ми станемо щасливими» Павла Височанські, який розповідає про людську гідність, про свободу слова та думки, порушує питання філософії прав людини.
Мета нашого кіноклубу – говорити про права людини, і ми запросили спеціального гостя Юрія Островського. Ця людина має певні обмеження – у нього вроджена важка форма дитячого церебрального паралічу, фактично він є повністю нерухомим. Проте Юрій показує приклад, як досягати того, чого ми справді хочемо, попри фізичні вади чи інші проблеми. Навіть перебуваючи у складних матеріальних умовах, Юрій зміг здобути середню й вищу освіту та стати непоганим юристом і втілювати свої мрії в життя. Я відчуваю, що він буде хорошим юристом- практиком.
Незважаючи на фізичні вади, Юрій має життєве кредо – слова Ліни Костенко: «Людина нібито не літає... А крила має». Саме ці слова повністю відображають його прагнення бути щасливим та чудово ілюструють тематику фільму.
Під час розмови Юрій порушив надзвичайно важливе питання – людей, які народилися з інвалідністю або мають інвалідність з дитинства, незалежно від форми інвалідності автоматично визнають недієздатними. Він хоче порушити це питання на адвокаційному рівні, можливо, окремим проектом, метою якого буде звернути увагу суспільства та органів влади на цю проблему та примусити останніх змінити закони та підзаконні акти, що порушують права осіб із ДЦП.
«Кожен випадок повинен розглядатися індивідуально, і потрібно розробити суворі протоколи визначення інтелекту, а на основі цих протоколів робити висновок, чи має конкретна особа повну юридичну дієздатність чи ні. Необхідно залучити фахівців із медичного права, психологів та інших спеціалістів для розробки змін до законодавства та інших актів», – каже Юрій.
Мені здається, що з-поміж нас усіх хтось займається прицільно питанням людей з інвалідністю. Можливо, УГСПЛ підтримала б таку ініціативу, і ми могли б залучити Юрія до реалізації проекту.
Запрошення подібних гостей на зустрічі кіноклубів надважливе. Саме конкретні приклади реальних людей можуть надихнути людей на дії. Навіть побудова діалогу та інформування одне одного про факти порушень прав людини може багато чого змінити. Разом із Марією закликаємо всіх, хто може долучитися до розробки та реалізації проекту Юрія, відгукнутися та допомогти.
Текст: Марія Цип'ящук
