Останнім часом в експертних колах доволі гостро обговорюється питання щодо того, чи є сучасна школа місцем, де панує атмосфера поваги до прав дитини та реалізується політика відповідно до всіх стандартів прав людини загалом. Як аргументи, що дозволили цьому дискурсу виникнути, можна навести низку ситуацій, коли діти є заручниками обставин і вимушені підкорюватися системі, яка будувалася ще за радянських часів і не відповідає сучасності. На жаль, подібна ситуація виникла на виїзній зустрічі кіноклубу Docudays UA при Правозахисній групі «Січ» у Дніпрі, про яку написала модераторка кіноклубу Наталя Кожина.
«Зазвичай, коли ми приїжджаємо до учнів із показом фільму про права людини, ми вчимо тому, що ці права й свободи притаманні всім, вони захищають гідність кожної людини. Ми вчимо поважати неповторність і унікальність кожної особи, бо саме це дозволяє й нам самим зберегти свою індивідуальність – з нашими думками, відчуттями, досвідом, з нашим світоглядом. Так, ці права не гарантують того, що нас обов'язково будуть любити, що ми будемо щасливі й успішні, не гарантують навіть мінімуму справедливості чи будь-яких благ – вони захищають нас тільки від приниження, посягань на нашу гідність, і то лише з боку державної влади. Бо у взаєминах з іншими людьми ми апріорі визнаємо нашу рівність.
Та цього разу дещо пішло не так.
Ні, діти, як завжди, були відкриті, щирі, зацікавлені. Після перегляду ролика «Право на приватне життя» із циклу «Що таке права людини?» вони висловлювали думки й не приховували почуттів, реагували на побачене та відверто обурювалися вчинками, що принижують гідність і порушують право на приватність. Вони розуміють значно більше й відчувають незбагненно глибше, ніж ми можемо собі уявити.
Але… Заздалегідь запросивши нас на освітній захід, учитель навіть не подумав попередити про це учнів: а куди вони, власне, дінуться?! Не пояснив ані його мету, ані зміст, ані навіть скільки часу це займе. Особисті плани учнів? Ні, не чув про таке. І коли 15-річна дівчина дивиться тобі в очі й запитує: «Ви справді вважаєте, що тут можна щось казати про свої права?» І раптом розумієш, що опинився не в загальноосвітній школі, а в місці, де немає свободи й поваги до особистості. Ти ж дитина, учень, ти – з іншого боку парти.
Так, наші плани довелося дещо відкоригувати, запланований показ фільму «Абетка» не відбувся – не могли дозволити собі такого брутального втручання в особистий час учнів. Робимо висновки».
Ми попросили експерта з медіа-освіти, регіонального координатора фестивалю Docudays UA Олега Охредька прокоментувати ситуацію та дати кілька порад, що в подібних випадках робити.
«На жаль, доволі знайома ситуація. Вона відображає стан справ в українському суспільстві, і школа не є винятком. Правовий нігілізм (особливо у сфері прав людини), радянська ієрархічність та моральне насильство, яке панує в українських школах, і створюють такі ситуації. Проте діяльність кіноклубів Docudays UA саме й спрямована на зміну цієї системи.
Як діяти в ситуації, що склалася?
Ще на етапі підготовки чітко вказати, що участь у заході абсолютно добровільна. Це дуже часто не спрацьовує, але все ж таки потрібно обов’язково нагадувати. Обміркуйте участь педагога у заході. Іноді навіть просто його присутність стримує учнів.
Якщо ж подібна ситуація трапилася, потрібно призупинити заплановані дії, обговорити її та запропонувати учасникам надати вам певний час, щоб завершити блок, який почали опрацьовувати (зауважую, краще пропонувати не більше ніж 10 – 15 хв). Після того, як завершиться погоджений час, потрібно уточнити в учасників, чи не заперечують вони, аби продовжити роботу. Проте варто бути готовим і до того, що зустріч завершиться. У такому випадку запропонуйте зустрітися іншим разом. Окрім того, зверніть увагу на таймінг зустрічі, погодьте його з учасниками й дуже строго дотримуйтеся його. Якщо є можливість, проведіть ще один захід із цією групою.
Обов’язково обговоріть ситуацію з педагогом після заходу. Головне – не робіть цього при учнях. Якщо педагог не йде на контакт, то не наполягайте на розмові.
Також трапляються випадки, коли педагог постійно втручається в дії модератора. І тоді потрібно спробувати непомітно для учасників попросити його не втручатися й надати можливість працювати учням. Але важливо завжди залишатися ввічливими, хоч іноді це й непросто».
Фото зі сторінки Правозахисної групи «Січ»
