Мережа кіноклубів Docudays UA поповнилася ще одним затишним місцем для допитливого глядача документального кіно. Такий кіноклуб був відкритий 12 червня в Кременчуці у Просторі Ідей.
Відкривали клуб фільмом польського режисера Павла Височанські «Колись ми будемо щасливими». Основну глядацьку аудиторію склали учні з пришкільних таборів у віці від 10 до 15 років. Говорити про гідність та права людини було досить важко, але дуже цікаво. Від дітей звучали вигуки про право на життя, відпочинок, їжу, власну думку, самостійність, щастя. Представниці управління юстиції розказали їм про те, що згідно Конституції України «життя людини, її честь і гідність є найвищою цінністю».
Під час обговорення фільму зійшлися на одній думці, що щастя у всіх різне й умовно кажучи, це забезпечення власних потреб, від чого отримуєш задоволення – «для когось пиріжок, а для когось нирку продати» (с). Загалом стрічка отримала позитивні відгуки глядачів. Аудиторією ширилася думка, що рівні можливості для щастя створює сім’я та держава. Запам'яталася думка одного з глядачів: «Образ головного героя надихає. Він дивний і не такий, як інші мешканці міста. Намагається якось вибратися з того міста. Пробує власним прикладом довести, що якщо ти чогось хочеш, то бери і роби. Людина, яка хоче, зможе!»
Доросла людина може сприяти дотриманню умов для щастя тим, що буде ходити на роботу і сама собі забезпечить/купить можливості. А якщо зароблених грошей не вистачає на задоволення потреб, то потрібно переглянути/змінити власні запити. На противагу звучали думки про багатих і нещасливих людей. Підсумували обговорення цитатою Володимира Винниченка про те, що щастя – це лише момент, а постійно бути щасливим – це вульгарно.
Сподіваємося, що подальші покази кіноклубу Docudays UA в Кременчуці будуть не менш цікавими й інформативними. Запрошуємо кременчуцькі школи до співпраці!
Текст:
http://www.prostir.org.ua/
