11 червня Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA презентував свій всеукраїнський проект – DOCU/КЛУБ (мережа кіноклубів медіа-просвіти з прав людини Docudays UA). Менше, ніж за рік, фестиваль відкрив у різних містах України 77 кіноклубів, в яких правозахисники, педагоги, студенти, громадські діячі, бібліотекарі та працівники пенітенціарної системи показують фільми Docudays UA в молодіжних та дорослих аудиторіях і проводять дискусії про справжні цінності та права людини.
Цей важливий соціальний проект вимагає ґрунтовної підготовки модераторів. Керівник проекту, член оргкомітету фестивалю Docudays UA Алла Тютюнник розповідає: «Ми зіткнулися з тим, що, наприклад, педагоги, бібліотекарі, психологи колоній не мають чітких знань про про права людини. Тому ми заздалегідь провели серію семінарів для модераторів наших кіноклубів. Ми навчали їх, як правильно дивитися документальне кіно й цікаво говорити про права людини. Також ми працюємо в навчальних закладах пенітенціарної служби з майбутніми працівниками колоній. Це зовсім молоді люди, і ми сподіваємося підготувати їх так, щоб вони добре розуміли суть прав людини та емоційно інакше ставилися до в’язнів, ніж за традицією радянських часів, яка в багатьох колоніях жива й досі».
Особливий успіх, яким пишається проект DOCU/КЛУБ, - робота на Сході України. Кіноклуби вже працюють у Краматорську, Маріуполі, Сєвєродонецьку та Бердянську. На черзі - Новопсков, Лисичанськ, Лозова, Дружківка, Костянтинівка… Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини Микола Козирєв вважає, що Схід України порівняно із рештою території має проблеми саме у питанні методів регулювання суспільних відносин. Регулювати їх можна або з точки зору права, або – насильством. В той час, як інших регіонах України у суспільних відносинах все частіше застосовується право, на Сході – більше насильства. Зараз цей регіон – клубок протиріч, і там важливо показати історії життя інших людей з інших країн з іншими цінностями. Це найдієвіший спосіб “достукатися” до глядачів – через сприйняття на рівні почуттів. І потім вже легко можна зав’язати розмову про про власні цінності глядачів, про те, які суспільні відносини ми хочемо побудувати в Україні. Це надзвичайно важлива місія DOCU/КЛУБів.
Docudays UA також розпочав участь в одній із найважливіших реформ України – підготовці нових патрульних. На презентації була присутня член експерної ради з реформування Міністерства внутрішніх справ України Анастасія Леухіна. Вона розповіла про сучасну підготовку українською поліції та принципово нові підходи до неї: «Я переконана, що багато проблем державної системи пов’язані із тим, що працівники цих галузей сприймають громадян як статичні дані, а потрібно дивитися на них крізь призму людських історій. Лише це може змінити систему. Я вдячна DOCU/КЛУБам за те, що вони запропонували нам показати під час підготовки фільм «Грішна хвороба» (режисер Ян Яап Кейпер, Нідерланди). Ця стрічка наближена до нашої реальності і до історії ставлення міліції до громадських заходів. Ми показали цей фільм курсантам з обговоренням. І, на мою думку, це спрацювало, тому що кіно допомагає достукатися не тільки до голови, але й до серця. І коли ти переживаєш ці історії через серце, пропускаєш крізь себе, ти не зможеш ставитися до людей так, як це траплялося за часів колишньої міліції. І вірю, що ми побачимо позитивні зміни у ставленні наших нових патрульних до людей на вулицях».
Показ та обговорення фільму на курсах нових партрульних проводила тренер з прав людини, голова Правління Центру Громадських Свобод та координатор громадської ініціативи «Євромайдан SOS» Олександра Матвійчук: «Для нас питання діяльності правоохоронних органів - це питання, пережите днями і ночами, коли ми під час Євромайдану намагалися знайти зниклих, катованих міліцією людей, відповідали на телефонні дзвінки потерпілих і їхніх родичів. Коли після Євромайдану нам запропонували викладати для нової патрульно-постової служби, ми використали цей шанс, щоб попрацювати на перспективу і зупинити беззаконня. Ми переконані, що використання інтерактивних форм навчання, як у DOCU/КЛУБах, допомагає формувати переконання в тому, що права людини - це цінність. Тому ми хочемо показувати патрульним документальні фільми фестивалю Docudays UA, оскільки ці фільми викликають у нас емоції і формують поведінку. Перший показ ми проводили у поганих технічний умовах, але у нас вийшла чудова дискусія. Ми говорили про те, що поліція не повинна виконувати злочинних наказів, і один із майбутніх патрульних запитав: чи будемо ми їх захищати, якщо вони підуть проти системи? Я чесно відповіла: «Буду, але я не впевнена, що у нас вистачить сил, бо вас багато. Чи готові ви захищати самі себе?». І от із цього питання неочікувано народився ще один, можливо, в майбутньому цікавий проект – створення профсоюзу працівників патрульно-постової служби. Так обговорення фільму “вивело” нас на дуже важливу правову тему. І прямо там ми домовилися, що наша правозахисна організація допоможе майбутнім патрульним створити профсоюз”.
Під час презентації було показано фільм з колекції DOCU/КЛУБ «Голосуйте за мене, будь ласка!» китайського режисера Вейдзюнь Чена. Спеціально для проекту DOCU/КЛУБ фільм озвучений українською мовою. Ця стрічка зблизька показує експеримент застосування демократичних виборів у третьому класі початкової школи в місті Ухань, що в Центральному Китаї. Тут дітям вперше пропонують обрати старосту класу за демократичними принципами. Троє восьмирічних школярів - кандидатів у старости - беруться до справи, використовуючи різноманітні методи: складання стратегії виборчої кампанії, саморекламу, спонукання, маніпуляції, підкуп, використання компромату та щедрі передвиборчі обіцянки. І їхні батьки включаються також – хтось пише промову для дитини, хтось радить збирати компромат на суперника, хтось готує подарунки для “виборців” у вирішальний день голосування. Дії китайських третьокласників і їхніх батьків часом дуже нагадують поведінку українських політиків під час виборів. І це спонукає задуматися: що таке демократія і наскільки люди готові користуватися нею?
Під час обговорення фільму виникло питання про те, чи виборча демократія ефективна? Адже багато виборців готові продати свій голос за гречку, що призводить до великих суспільно-політичних проблем – до влади приходять не ті, хто насправді хоче змінити країну на краще, а ті, хто має більше ресурсів на передвиборчу (часто – незаконну) кампанію. Алла Тютюнник навела приклад: «У 1994 році практикувалися дитячі табори за моделлю місцевого самоврядування, де діти балотувалися та обирали мера. Ми довго готувалися і планували, від кожної вікової категорії були свої кандидати. Але виграв наймолодший хлопчик, якому було 9 років. Він пообіцяв: “Якщо оберете мене, ми втопимо всіх вожатих у річці!”. І діти проголосували за те, щоб втопити вожатих у річці. Хоча всі знали, що це – неправда. І ніхто не міг пояснити: чому вони хочуть їх втопити? Тож у мене є багато питань до виборчої форми організації суспільства. Це метод, який пробуджує в багатьох із нас найгірші якості. Суспільство мусить створити щось ефективніше».
За словами Анастасії Леухіної, виборча демократія в такому форматі, в якому вона є зараз, не працює: «Критикувати Китай і бачити їх недоліки простіше, ніж свої. Але у цьому фільмі ми бачимо себе. І ми можемо про це не сказати, нам може бути складно у цьому зізнатися, але ми це проживаємо і в цьому особливість документалістики. У фільмі дуже добре показана обмеженість виборчої демократії. В Україні зараз новий етап, коли ми усіх хочемо вибирати, - прокурорів, членів антикорупційного бюро, міліціонерів… Це тому, що ми поки не придумали більш якісного способу участі громадян у прийнятті рішень на рівні державної політики. Треба шукати інший спосіб».
У 2014 році Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA започаткував новий проект – “Кампанія за права людини інструментами Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA” Проект підтриманий Представництвом Євросоюзу в Україні та Національним Фондом розвитку Демократії (NED, США). Кіноклуби медіа-просвіти з прав людини DOCU/КЛУБ – частина цього проекту. Головна мета проекту: сприяти активізації діалогу про права людини в українському суспільстві шляхом надання правозахисникам, педагогам, громадським лідерам, працівникам пенітенціарної системи медіа-інструментів та методології для підвищення рівня поінформованості громадян України в галузі прав людини. Створена мережа із 77 постійно діючих кіноклубів в школах, університетах, молодіжних НДО, євроклубах, бібліотеках, виправних колоніях та освітніх установах пенітенціарної системи. Проект – неполітичний та некомерційний.
Текст:
Мала Тетяна
Фото:
Валерія Мезенцева
На фото:
Микола Козирєв, Анастасія Леухіна
