Цього року у вищих навчальних закладах пенітенціарної системи почали працювати кіноклуби медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Майбутні працівники колоній та СІЗО відтепер отримали можливість цілорічно дивитися найкращі фільми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, обговорювати їх, запрошувати до дискусій цікавих людей – правозахисників, громадських діячів, письменників та ін. Команда фестивалю підготувала для цього першу колекцію з десяти фільмів на DVD. До того ж, для кращого сприйняття іноземні фільми не лише перекладені, а й озвучені українською мовою.
Кіноклуби відкрилися фільмами «Абетка» (режисер Мадлі Ляене), «Нові герої» (режисер Роман Бондарчук), «Відкритий урок» (режисер Наталія Машталер), «Металобрухт» (режисер Дмитро Глухенький), «Перукарська воля» (режисери: Фінлі Претселл та Едріен МакДовалл). Після перегляду обговорювали й проблеми, відображені у фільмах, і проблеми професіоналізму та компетентності працівників правоохоронних органів України загалом, і пенітенціарних закладів зокрема, а також недосконалість механізмів, наданих державою людині для захисту її прав у взаєминах засуджені – засуджені, персонал – засуджені, персонал – громадськість, засуджені – громадськість.
За свідченням самих студентів, дискусії були гарячими та щирими, «тому що герої документальних фільмів – реальні люди, такі ж, як ми, як ті, хто живе поруч з нами, як ті, з ким доводиться зустрічатися і працювати щодня».
Кіноклуб на заочному факультеті Інституту кримінально-виконавчої служби, проводить Олег Дука
На другому місці після теми прав людини під час дискусій була тема людського щастя. У Хмельницькому училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України до міркувань на цю тему спонукала кінострічка «Металобрухт», головний герой якої – збирач старого залізяччя – живе у напівзруйнованому будинку, спить на подарованому сусідами дивані, миється з-під крана у дворі і вважає себе щасливим. Чому? Бо сам заробляє на шматок хліба, має дах над головою, молодість, поруч з ним – жінка, яку він любить і яка любить його. Слухачі курсів переймалися життям головного героя та міркували над тим, що людині потрібно для повноцінного життя. Після палкої дискусії про сенс слова «щастя» і про те, що може перешкодити здійсненню прагнення людини бути щасливою, всі одностайно дійшли висновку, що людина сама є будівником власного життя.
Особливе місце серед фільмів фестивалю Docudays UA займають стрічки, рекомендовані експертами для показу в місцях позбавлення волі. Саме такий фільм був запропонований майбутнім працівникам Державної пенітенціарної служби України, студентам Чернігівського юридичного коледжу – «Перукарська воля». Сюжет картини на перший погляд простий: уся тюрма готується до щорічного змагання з перукарського мистецтва серед ув’язнених. Учасники борються за головний приз, але думки головного героя фільму Френсіса – не лише про змагання: «Мені довіряють ножиці, а я ж тут за вбивство». Глядача втаємничують у мрії та прагнення деяких найнебезпечніших злочинців Шотландії, які, щодня підстригаючи інших ув'язнених, знову й знову прокручують своє життя в голові. «Десять хвилин тут, мов десять хвилин на волі» – завдяки перукарській справі чимало арештантів обдумують свої вчинки й готуються до іншого життя поза ґратами.
Кіноклуб у Білоцерківському училищі ППП ДКВС України
Глядачі – майбутні працівники місць позбавлення волі – отримали можливість поглянути на ув'язнених очима кінематографістів, зазирнути в їхні душі та почути думки засуджених. Захід організували: провідний фахівець зі ЗМІ Дмитро Мамчур і начальник циклу педагогіки і психології, кандидат педагогічних наук, доцент, майор внутрішньої служби Чернігівського юридичного коледжу Сергій Єрмак. Після перегляду фільму відбулася дискусія про те, наскільки можуть бути дієві в Україні засоби виховання та ресоціалізації засуджених, показані у шотландському фільмі. В ході обговорення дійшли висновку, що права людини – це не лише система юридичних норм і приписів, яка фіксується на рівні міжнародних договорів, конституцій або законодавчих актів окремих держав, а й реальна практика реалізації цих прав. І що працівникам пенітенціарної служби важливо пам'ятати: засудження до позбавлення волі є обмеженням тільки права на свободу пересування, інші людські права у в'язня залишаються недоторканними.
Окрім вищеназваних відомчих навчальних закладів ДПтС України, кіноклуби відкрилися також в Інституті кримінально-виконавчої служби та Білоцерківському училищі ППП ДКВС України. Усі заходи відбулися завдяки спільним зусиллям Оргкомітету Docudays UA та координатора фестивалю у відомчих навчальних закладах ДПтС України, головного наукового співробітника науково-дослідної лабораторії науково-дослідного центру Олега Дуки.
Кіноклуби створені в рамках реалізації проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA» за підтримки Європейського Союзу, а також Посольства Королівства Нідерланди та Національного фонду на підтримку демократії (США).
Текст:
Ольга Скрипник, координатор проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA»,
Валентина Потапова, експерт-методист проекту.
На головній світлині:
Кіноклуб у Хмельницькому училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу
Державної кримінально-виконавчої служби України.
