Чому важливо, аби правосуддя було дружнім до дітей

У лютому 2019 року в 5 областях України розпочали реалізацію пілотного проєкту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину». «Наразі його застосовують по всій Україні», - розповідає директорка Центру безоплатної правової допомоги в місті Чортків Марія Гамбаль. Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину, застосовується за кількох умов: якщо неповнолітній уперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, визнає це, а також, спільно із потерпілим, погодився на участь у програмі. «Якщо всі умови дотримані, тоді Центр безоплатної правової допомоги призначає адвоката, який виступає медіатором (посередником) між правопорушником та потерпілим. У разі примирення сторін та укладення між ними відповідної угоди, до суду подають клопотання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Цей механізм є проявом суспільної підтримки, шансом потерпілого виправити помилку й у подальшому мати краще життя», - говорить пані Марія.

У головного героя документального фільму «Рене» з колекції кіноклубів DOCUDAYS UA не було такого шансу, адже ні судова система тодішньої Чехословаччини, ні його рідні батьки та брат не підтримали його. Одного разу в свої 17 хлопець вчинив дрібну крадіжку і на 2,5 роки потрапив до в’язниці. Наступні 20 років режисерська камера супроводжує Рене в безнадійних мандрах між “відсидками” та короткими періодами за межами тюремних стін. Оксамитова революція, вибори президента, теракт 11 вересня і вступ Чеської Республіки до ЄС – усе це чоловік переживає здебільшого за гратами. У стрічці ми бачимо, як лише одна помилка змінила все життя Рене, призвівши до десятків нових помилок.

Цей фільм є чудовим тлом для обговорення системи дружнього до дітей правосуддя та стану його розвитку в Україні. Саме про це міркували учасниці та учасники онлайн-події в Кіноклубі на Вулиці Зеленій (м. Чортків).

Коли нема кому підтримати, допомога з боку суспільства дуже важлива. Запрошена на кіноподію експертка Марія Гамбаль розповідає про один із випадків зі своєї професійної практики. У громаді,  де працює експертка, стався випадок, коли неповнолітній у віці 14 років убив батька, оскільки той постійно лупцював свою дружину і матір хлопчика. Тоді на бік підлітка, родина якого страждала від постійного домашнього насильства, стало все село: люди давали свідчення на його захист, домоглися, щоб на час досудового розслідування хлопець перебував удома, а не в СІЗО. Зрештою, суд врахував побажання громади, тож як покарання підлітку призначили 2 роки домашнього арешту».

(Марія Гамбаль)

Аби дізнатися більше про потужності системи дружнього до дітей правосуддя, ми поспілкувалися з Іриною Шибою - експерткою з судової реформи, відновного правосуддя та правосуддя для дітей, виконавчою директоркою Фундації DEJURE.

«Якщо ми дійсно хочемо допомогти дітям, ми маємо зробити усе можливе, аби вони не потрапили в конфлікт із законом, тобто не вчиняли злочини, або їхній контакт із законом був найменш тривалим і травматичним, щоб державні та правоохоронні органи ставилися до них відповідно до їхніх потреб і забезпечували найкращі інтереси дітей, - розповідає Ірина, -  і якщо дитина вчиняє злочин, для нас це має бути сигналом, що в нашому суспільстві щось не так: наші політики не діють належним чином, ми не змогли пояснити дітям, що це незаконно, і застерегти їх від цього. Бо завдання батьків, вчителів та суспільства - навчати дітей, що правильно, а що неправильно. Якщо дитина все ж вчинила злочин, найчастіше для цього були суттєві причини: наприклад, вона не отримала достатньої опіки, не мала достатньо коштів на харучвання, пішла на злочин, бо в неї не залишалося іншого вибору. Також доволі частими є випадки, коли повнолітні втягують дітей у злочинну діяльність».

(Ірина Шиба)

Ірина розповідає, що в українських колоніях на сьогодні перебуває до 100 дітей. Серед них є ті, хто вчинив не тяжкі злочини. «Наприклад, це може бути крадіжка з проникненням у сарай в сільській місцевості. Очевидна мінімальна суспільна небезпека цього злочину. Але через формулювання, яке є сьогодні в кримінальному кодексі, дуже часто практично єдиним видом покарання, яке можна застосувати для неповнолітнього, є позбавлення волі», - ділиться пані Шиба. Адже в Україні сьогодні практично відсутні альтернативні до ув’язнення види покарання.

Нещодавно почав розвиватися інститут пробації. Якщо неповнолітній правопорушник/-ця протягом певного періоду не вчиняє повторних злочинів, він/вона не йде в колонію. Фактично, його/її засуджують умовно. Натомість, із дитиною в конфлікті з законом працюють фахівці центрів пробації, які зараз функціонують у всіх регіонах України. Спеціалісти роблять психологічний портрет дитини, оцінюють, через які ризики вона може знову вчинити злочин, які потреби її підштовхнули до правопорушення. А потім працюють із виявленими ризиками і потребами через індивідуальні програмами з кожним неповнолітнім.

Також значним поступом вперед до дружнього до дітей правосуддя є програма відновлення неповнолітніх, яка  дозволяє досягти балансу між потребами як неповнолітнього правопорушника, так і потерпілого. Проговорити причини вчинення злочину, наслідки, до яких він призвів, та обрати спосіб відшкодування, який буде найбільш оптимальним для потерпілого, і який може відшкодувати неповнолітній правопорушник. «У звичайному кримінальному процесі матеріальну шкоду найчастіше відшкодовують батьки. Тоді в дитини не з’являється реального усвідомлення наслідків своїх дій. Програма відновлення допомагає дитині взяти на себе реальну відповідальність за скоєне. Усвідомити, що вкрадений телефон - це не тільки телефон, яким він грався в ігри, а важливі контакти, цінні фотографії. У гаманці могли бути рецепти на ліки, а вкрадені речі були зароблені тяжкою працею».

«Хлопець, який поцупив у продавця квітів відро з тюльпанами, щоб подарувати його своїй дівчині, у рамках програми відновлення допомагав цьому чоловікові з бухгалтерією і навчав його навичкам роботи з комп’ютером. А діти, які залізли у погріб до бабусі і побили їй там усі закрутки на зиму, допомагали їй закривати нові. У Грузії був випадок, коли хлопець, що вкрав у супермаркеті товар, у рамках аналогічної програми допомагав охоронцю виявляти крадіїв через камери спостереження», - розповідає Ірина, - адже найкраще, коли покарання – це форма відповідальності, пов’язана зі злочином, який вчинив неповнолітній. Тоді в нього/неї є більше можливостей зрозуміти, якої саме шкоди було завдано».

За словами експертки, програма відновлення діє в Україні всього рік, але вже показує чудові результати. Наразі більше 100 дітей успішно взяли в ній участь. Такі неповнолітні менше стикаються з правоохоронними органами і судовим процесом. Вони не отримують судимість і, як наслідок, не стигматизуються в суспільстві як невиправні злочинці.