Ідея створити вільний простір для спілкування та навчання виникла влітку 2015 року. Прикладом були «Вільна хата» (Краматорськ) і «Теплиця» (Слов`янськ), але ці дві локації відкрилися завдяки Львівській освітній фундації, а ми сподівалися лише на власні сили. Почали з творчих і художніх виставок, літературних вечорів, майстер-класів з прикладної творчості. Пізніше, завдяки Світлані Агаджанян з Донецького прес-клубу, ми почали ще одну важливу сторінку в нашій діяльності: з грудня 2015 року в нас постійно працює Кіноклуб Docudays UA.
Уже третій рік поспіль беремо участь у проведенні Мандрівного фестивалю Docudays UA та щонайменше два рази на місяць організовуємо покази документальних фільмів з обговоренням.
Уперше ми демонстрували три фільми: «Володар», «Постмайдан», «Медик іде останньою». Зараз у Бахмуті працюють ще дві громадські платформи, які теж проводять культурні та навчальні заходи, але Кіноклуб Docudays UA тільки в нас.
Сьогодні наша громадська платформа «Простір ідей Майстерня» пропонує цілий спектр активностей. А саме: курси комп’ютерної грамотності для літніх людей, студію пластилінової анімації для дітей, курси української мови, історичний клуб, майстер-класи із журналістики тощо. Також ми проводимо музичні та літературні вечори, мистецькі виставки місцевих майстрів, тренінги за різними тематиками, зустрічі та обговорення. Окреме задоволення приносять успіхи тих, хто стає нашою командою.
Ми намагаємося підтримувати бажання молоді змінюватися й змінювати. Наша мета – допомогти їм знайти своє місце в житті та стати активними громадянами. Тут у пригоді стає саме документальне кіно, що вчить людину критично мислити та дає змогу ділитися своїми почуттями.
Наша аудиторія – переважно молоді люди від 18 до 35 років. Молодь завжди готова до дискусій – вона вільна та незаангажована, відкрита до спілкування. Серед них є певний відсоток учнів місцевої школи-інтернату, для яких ми спеціально добираємо фільми, що навчили б їх мислити по-дорослому, бути більш комунікабельними, ефективніше інтегруватися в суспільство. Десь близько п`яти відсотків аудиторії становлять люди від 50 років. Наприклад, стрічку «Розмови на серйозні теми» литовської режисерки Гієдре Бейноруте ми показували чотири рази для глядачів різних вікових груп, і було надзвичайно цікаво слухати обговорення як і з дітьми, так і з дорослими.
Одна з останніх наших подій – показ фільму «Війна химер» на широкому екрані в рамках Мандрівного фестивалю Docudays UA. Ми дуже задоволені тим, що його змогла подивитися більша частина мешканців міста, бо події, про які йдеться у фільмі, стосуються й нашого міста, і нас безпосередньо. Тоді ми займалися волонтерством та були тісно пов’язані з батальйоном «Донбас», з госпіталем та військовими. Отримали різні реакції: і сльози, і вдячність за показ, траплялося й непорозуміння. Люди різні, тому й неоднакове ставлення до всього, що відбувається навкруги, але свою історію вони повинні знати. Зараз у нашого Кіноклубу Docudays UA є домовленість з керівництвом школи-інтернату про покази фільмів для учнів на території школи, тож плануємо репертуар і розклад.
Мені важко щось порадити іншим колегам з кіноклубів, бо ми всі перебуваємо в різних умовах і докладаємо стільки свого часу та сил, скільки вдається. Це громадська діяльність, тому вже добре, що є такі особистості, яким небайдуже, як розвивається наше суспільство й, особливо, наше молоде покоління. Однак мені здається, що найважливіше в нашій роботі – це системність. Не варто братися за все й одразу, краще займатися нехай двома-трьома справами, але так, щоб усі знали, що це відбудеться й завтра, і через півроку.
