Тетяно, ви мисткиня, керуєте художнім гуртком, тож для вас використання арт-терапії у роботі і з дітьми, і з дорослими є органічним. Чи можуть опанувати такі форми роботи інші модератори, які не мають спеціальної освіти, такого фаху й досвіду, як ви? Звісно. Арт-терапевтичні методи роботи нетяжкі, навіть якщо людина тільки опановує певні ази мистецтва. Ми живемо у бурхливому світі, отримуємо дуже багато зовнішніх подразників. Сучасна людина за день отримує стільки інформації, картинок, скільки 500 років тому людина отримувала за рік. Тому ми швидко втомлюємося, не можемо довго сприймати інформацію і нам потрібно постійно змінювати види діяльності. Це стосується і дітей, і дорослих. Ігри й арт-вправи допомагають зосередити й утримати увагу глядачів, зацікавити їх, акумулювати отримані знання. Занурення у творчу роботу допомагає підбити підсумки після перегляду фільму, дискусії та навчання. Поки триває творча робота, ми ділимося враженнями про фільм. Такі вправи здружують аудиторію, допомагають людям розслабитися, подолати хвилювання від спілкування в новому колективі. Скажімо, після початку повномасштабного вторгнення наш кіноклуб поповнився новими глядачами із числа внутрішньо переміщених осіб. Арт-вправи допомагають стерти кордони між завсідниками кіноклубу і новачками. Ми використовуємо ці вправи, щоб люди змогли розслабитися, зосередитися на спільній творчості. То все ж, розслабитися чи сконцентруватися? Чи немає у цьому протиріччя? Аж ніяк. Завдяки арт-вправам увага людини лише підвищується. Ми дивимося фільм, обговорюємо його, а коли люди втомлюються, змінюємо діяльність і перемикаємося на арт-вправи. Заняття мистецтвом у будь-якій формі захоплює і розвиває креативність людини. Ми знаємо, що наприкінці зустрічі треба обов’язково підсумувати отримані знання. Правильно підібрані вправи допомагають це зробити. Людина виконує завдання чи бере участь у грі, а потім має поділитися своїми думками, відчуттями. Це дуже глибока рефлексія. Додаткова перевага полягає в тому, що під час презентації своєї роботи знижується рівень страху перед виступами на публіці. Всі знають, як важко наважитися на виступ перед великою аудиторією. Презентація власних творчих напрацювань допомагає подолати цей бар’єр і боротися зі страхом. На початку зустрічей у кіноклубі часто даю і дітям, і дорослим у руки маленький м’ячик-антистрес. Такі м’ячики можна розминати у руках, коли відчуваєш хвилювання. На завершення наших зустрічей ми проводимо арт-вправи, бо ця діяльність занурює у креатив і ми можемо творити, не спостерігаючи за часом. За результатами своєї роботи я уклала добірку арт-вправ. Мала можливість презентувати її для модераторів, які навчалися у менторській програмі «DOCU ДІЄ 2.0»
. Деякі вправи мої, авторські, деякі я адаптувала. Усі вони ретельно опрацьовані і дієві. Якщо є бажання, можна починати використовувати їх у своїй роботі. Відгуки від колег були чудові. Мене це окрилило. Сподіваюся, що арт-вправи будуть корисними у роботі кіноклубів.
Тетяна Сава поділилася кількома вправами зі своєї добірки: «Німий малюнок». Відвідувачі клубу об’єднуються по парах. Кожна пара обирає, яке право людини вони будуть зображувати на малюнку. Потім у повній тиші, без слів, міміки та жестів вони по черзі малюють елементи малюнку. Наприклад, перший учасник намалював коло, другий повинен доповнити це коло ще одним елементом. І так по черзі, доповнюючи одне одного, без слів, учасники створюють справжні шедеври. «Кошик прав». У кошик складаємо ужиткові речі: посуд, книга, ручка, м'яч і т.ін. Учасники гри мають по черзі витягати ці речі і називати те право людини, з яким асоціюється певна річ. «Скульптура прав». Учасник має показати у німій фігурі одне з прав людини. Глядачі повинні здогадатися, про яке саме право йдеться. «Яке це право?» чи «Яка людська цінність?» Одному з учасників гри одягають на голову малюнок чи назву прав людини чи людських цінностей. Його завдання – здогадатися, яке право чи цінність він представляє. Учасник гри ставить запитання аудиторії, вона може відповідати лише «так» чи «ні». «Цінності нашої спільноти» або «Мої цінності». На столі посередині залу розкладаємо аркуші з написаними цінностями: відповідальність, родина, свобода, чесність та ін.(по декілька екземплярів кожної). Глядачі кіноклубу, рухаючись по колу, обирають ті цінності, які притаманні саме їм або важливі для них. Потім їх озвучують. Так ми визначаємо цінності нашої спільноти. «Лист підтримки самому/самій собі». Інколи люди звикли підтримувати людей поруч, не приділяючи уваги собі. Лист підтримки собі дає змогу відчути турботу про себе, окреслити шлях власного розвитку, поставити важливі для себе цілі. Виготовлення афіші у техніці колажу. Учасники й учасниці мають прорекламувати майбутній кінопоказ за допомогою створеної власноруч афіші. Важливо, щоб з афіші було зрозуміло, що, де, коли і як відбудеться. «Післясмак». Глядачі за допомогою живописних абстрактних малюнків передають свої емоції після перегляду фільму. Цей процес захоплює, а результат отримуємо неймовірно цікавий. Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
