Трудний
Трудний
В 2007 році, коли йшли зйомки цього фільму, кількість дітей-сиріт в Україні досягала 150 000 осіб. Інтернати були переповнені, а робота приватних дитячих центрів не регламентувалася законодавчою базою. У фільмі розказується про роботу дитячого денного притулку «Місто сонця», який існує в Донецьку з 2002 року і його вихованцях.
Режесер
Микола Бондарчук
Народився в Космосі (піонертабір біля Києва, там провів своє дитинство). Змалку вів замкнутий спосіб життя, займався малюванням, конструюванням, віртуальними іграми уяви. При цьому був соціально адекватним, товариським хлопцем, навіть хотів бути начальником. Був схильний до депресивних розладів і різних фобій.
1994 р. закінчив фізико-математичну школу відмінником (правда, медаль не одержав, оскільки мав трійку в 10 класі).
1994–2001 рр. — період несвідомих пошуків (економіст, вчитель у школі, кур’єр). Займався активно прихованими формами творчості: написання віршів, пісень, малювання, відео-арт, конструювання.
2001 — вступив у театр-студію імпровізації «Чорний квадрат». Почав акторські експерименти над собою й оточуючими.
2002 — вступив до Київського державного університету театру, кіно й телебачення. Вже під час навчання брав активну участь у кінофести- валях та ін. заходах (Ірпінський кінофестиваль, «Молодість», «Пролог», «Відкрита ніч»).
2002–2003 — актор арт-рок групи «Улісс». Там робив театральне костюмоване моношоу на концертах («танцював, як божевільний, одного разу навіть вивихнув руку, але від душі. Багато кому це заняття подобалося, в Херсоні є навіть невеликий фан-клуб, точніше, був»).
«Усе своє життя намагався зрозуміти, що я таке... і чим же мені в житті займатися, щоб не було нескінченно боляче за безцільно про... і роки. Весь час здається, що мені є що сказати цьому Світу, але весь час здається, що не те. Але геть риторику. Хай живе Кіно (найбалакучіше і конкретне), хай навіть на магнітній стрічці!!!»
Режесер
Дмитро Тяжлов
Дмитро Тяжлов навчався в Київському національному університеті театрального мистецтва, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Протягом десяти років працював оператором на українському телебаченні, крім того, був оператором ігрових, документальних та анімаційних фільмів. Невдовзі Дмитро вирішив стати режисером, оператором і режисером монтажу власних фільмів. Фільми Дмитра виконані у традиції «прямого кіно», що полягає у тривалому спостереженні буденного життя, невтручанні в події, а також мінімізації їх інтерпретації.
