Для Алекса так само, як і для решти грузинів, війна в Чечні здавалася дуже далекою: вони бачили її лише на російських телеканалах. Але насправді вона була просто з іншого боку гори. Він ніколи навіть не уявляв, що поїде туди, але поїхав. Він пішов за нею – французькою фотографинею, яку зустрів за кілька днів до того на показі мод. Досвід війни, з яким Алекс повертається додому, не дає йому спокою. Щось кличе його назад. Він хоче стати воєнним фотографом, але його ніхто не знає й не хоче співпрацювати. Алекс зустрічає багатьох воєнних репортерів, і деякі з них стають його близькими друзями. Він залишається пов’язаним з війною через їхні історії, за якими стежить протягом багатьох років. Він 15 років спостерігає за тим, що війна робить з людьми.